Від «Нових Санжар» до сучасної системи лікування та реабілітації
Останні роки стали для системи охорони здоров’я Міністерства внутрішніх справ України періодом безпрецедентних випробувань. Спочатку пандемія COVID-19, а згодом повномасштабне російське вторгнення змусили медичну службу діяти в умовах, коли від швидкості ухвалення рішень, професійної підготовки та ефективної взаємодії залежали життя тисяч людей. Саме в цей період сформувався унікальний досвід кризового управління, який став важливою частиною сучасної історії відомчої медицини України.
Події останніх років стали перевіркою на міцність усіх складових системи — від управління і матеріально-технічного забезпечення до роботи лікарів, медичних сестер та керівників лікувальних установ. Досвід боротьби з пандемією та роботи в умовах воєнного стану переконливо довів, що саме поєднання професійної підготовки, управлінської гнучкості та міжвідомчої взаємодії дозволило забезпечити стабільну роботу відомчої медицини в період найбільших викликів сучасності.
Перший виклик: пандемія COVID-19
Для України одним із перших серйозних випробувань пандемії стала евакуація громадян із китайського міста Ухань. Після ухвалення рішення про їх повернення постало питання організації безпечної обсервації та медичного нагляду. Саме тоді відомча система охорони здоров’я МВС отримала одне з найвідповідальніших завдань початкового періоду пандемії.
За дорученням керівництва МВС було проведено комплексну оцінку Медичного центру Національної гвардії України «Нові Санжари». До роботи залучили провідних фахівців Центру превентивної медицини МВС, представників Міністерства охорони здоров’я та спеціалістів епідеміологічного профілю. В умовах обмеженого часу необхідно було не лише оцінити можливості закладу, а й організувати комплекс протиепідемічних заходів, медичне спостереження та забезпечення належних умов перебування людей.
Операція в «Нових Санжарах» стала першим масштабним випробуванням не лише для медичної служби МВС, а й для держави загалом. Незважаючи на суспільну напругу та значний резонанс, вдалося забезпечити обсервацію відповідно до вимог безпеки та міжнародних рекомендацій того часу. Цей досвід став важливою основою для подальшого реагування на виклики пандемії.
У міру поширення COVID-19 перед медичною системою постали нові завдання. Швидке зростання кількості пацієнтів із тяжким перебігом захворювання вимагало розширення можливостей лікування та лабораторної діагностики. У системі МВС було розгорнуто кисневі станції та створено мережу ПЛР-лабораторій, які після сертифікації забезпечили оперативну діагностику захворювання в різних регіонах держави.
Саме пандемія сформувала нову культуру оперативного реагування на масштабні кризові ситуації. Надалі цей досвід став одним із чинників готовності відомчої медицини до роботи в умовах повномасштабної війни.
Повномасштабна війна: нова реальність для медичної служби
24 лютого 2022 року система охорони здоров’я МВС вступила в принципово новий етап своєї діяльності. Вже в перші години вторгнення було організовано кризове управління, проведено координаційні наради та встановлено постійний зв’язок із медичними підрозділами в усіх регіонах країни. Перші повідомлення засвідчили стрімкий розвиток бойових дій і необхідність негайного реагування на нові загрози.
Завдяки завчасно сформованим запасам медикаментів, перев’язувальних матеріалів і медичних виробів вдалося забезпечити безперервну роботу лікувальних закладів у найскладніший початковий період війни.
Особливо складною була ситуація на тимчасово окупованих територіях. Символом стійкості стала лікарня МВС у Херсоні, яка продовжувала надавати допомогу населенню та особовому складу навіть в умовах окупації. Медичний персонал закладу продемонстрував високий професіоналізм, відповідальність та відданість своєму обов’язку.
Подібні виклики постали перед медичними установами МВС у Чернігівській, Сумській та Харківській областях. Під постійними обстрілами та в умовах значного навантаження медичні працівники продовжували забезпечувати лікування поранених і хворих, підтримуючи функціонування закладів охорони здоров’я. Особливе місце в системі реагування посідала Запорізька область, яка стала важливим центром прийому евакуйованих, лікування поранених та подальшої реабілітації.
Від Херсона до Чернігова, від Харкова до Запоріжжя медичні працівники системи МВС виконували свої завдання в умовах, коли щоденна робота потребувала не лише професійних знань, а й особистої мужності.
Особливо складною була ситуація з організацією медичної допомоги складовим сил оборони в Київському гарнізоні. Керівник медичної служби МВС Київського гарнізону та начальник Центральної поліклініки МВС України з першого дня зосередили зусилля на цьому напрямі. Увесь підпорядкований медичний персонал, який залишився на місці, не виїхав і не звільнився, проявив безмежну сміливість та відданість принципам. Згодом керівництво МВС України належно оцінило ці дії.
Автомобілі швидкої допомоги: приклад оперативного рішення
Одним із найбільш показових прикладів кризового управління стала історія із санітарними автомобілями, які на початку війни перебували на завершальному етапі дообладнання в Києві. Через постійні обстріли існувала реальна загроза втрати цієї техніки ще до її введення в експлуатацію.
Завдяки оперативній взаємодії між МВС та МОЗ було прийнято рішення щодо передачі частини автомобілів для потреб системи МВС та Національної гвардії України. Це дозволило значно посилити спроможності медичної евакуації та надання невідкладної допомоги пораненим у перші місяці війни.
Гуманітарна допомога та цифрові рішення
Із початком повномасштабної війни Україна отримала значні обсяги міжнародної гуманітарної допомоги. Медичні підрозділи МВС забезпечували її облік, розподіл та ефективне використання відповідно до потреб лікувальних закладів. Медикаменти, обладнання та генератори стали важливим ресурсом для підтримки функціонування медичної інфраструктури в умовах війни.
Паралельно здійснювався медичний супровід діяльності органів державної влади, а також впроваджувалися цифрові медичні сервіси через систему eHealth, що дозволило забезпечити безперервність багатьох адміністративних та медичних процесів.
Евакуація та підтримка родин
Окремим завданням стало забезпечення евакуації працівників системи МВС та членів їхніх сімей із небезпечних регіонів. Виконання цього завдання вимагало координації між лікувальними закладами, реабілітаційними центрами та територіальними підрозділами Міністерства внутрішніх справ.
Одним із ключових закладів у цьому напрямі став Медичний реабілітаційний центр МВС у Львівській та Івано-Франківській областях. У найскладніший період війни тут було організовано прийом, медичний супровід, психологічну підтримку та тимчасове розміщення працівників МВС і членів їхніх родин, евакуйованих із районів бойових дій. Робота центру стала прикладом ефективного поєднання медичної, соціальної та гуманітарної допомоги.
Лікування, реабілітація та ментальне здоров’я
Одним із головних пріоритетів відомчої медицини стала організація лікування поранених, медичної евакуації та подальшої реабілітації військовослужбовців, поліцейських, прикордонників і рятувальників. Ще до формування загальнодержавної нормативної бази система МВС почала впроваджувати власні підходи до відновного лікування та реабілітації.
Одним із центрів розвитку цього напряму став Центральний госпіталь МВС України. Саме тут було розпочато формування сучасної реабілітаційної інфраструктури, створено спеціалізовані відділення та мультидисциплінарні команди фахівців. Фактично система реабілітації створювалася одночасно з наданням допомоги великій кількості поранених, а тому вимагала швидких рішень та впровадження новітніх практик.
Вагомий внесок у розвиток цього напряму зробила міжнародна гуманітарна організація «Лікарі без кордонів» (Médecins Sans Frontières). Її фахівці надавали консультативну та практичну допомогу щодо організації реабілітаційних процесів, що сприяло впровадженню сучасних підходів до фізичного відновлення пацієнтів. Напрацьований досвід став одним із фундаментів подальшого розвитку реабілітаційної мережі в системі МВС України.
Важливим напрямом стала також медико-психологічна реабілітація. Війна показала необхідність системної підтримки ментального здоров’я не лише військовослужбовців і правоохоронців, а й цивільного населення. Саме тому в системі МВС було започатковано створення програм психологічного відновлення та відповідної інфраструктури для надання комплексної допомоги.
Паралельно проводилася підготовка особового складу Національної поліції України та Національної гвардії України з надання першої допомоги в бойових умовах, що суттєво підвищило спроможності системи щодо порятунку життя на місці отримання поранення.
Трагедія в Броварах
Окремою трагічною сторінкою в історії Міністерства внутрішніх справ стала катастрофа 18 січня 2023 року в Броварах. Унаслідок трагедії загинули Міністр внутрішніх справ України Денис Монастирський, перший заступник Міністра Євген Єнін, державний секретар МВС Юрій Лубкович та інші найближчі однодумці Міністра.
Для системи МВС це була не лише кадрова, а й глибока людська втрата. Втрата, яка кардинально змінила підхід до кадрового потенціалу та радикально вплинула на роботу всіх органів і підрозділів у системі МВС України. Яким був цей вплив — думаю, з часом стане повністю зрозуміло. Загиблі керівники з перших днів війни безпосередньо підтримували розвиток лікування поранених, медичної евакуації, міжнародного співробітництва та реабілітаційних програм у системі МВС. Реалізація багатьох важливих проєктів відбувалася за їхньої безпосередньої участі та підтримки.
Підсумок
Досвід пандемії COVID-19 та повномасштабної російсько-української війни став безпрецедентним випробуванням для відомчої системи охорони здоров’я Міністерства внутрішніх справ України. Від організації обсервації в Нових Санжарах і розгортання мережі ПЛР-лабораторій до роботи закладів на окупованих і прифронтових територіях, від медичної евакуації до розвитку сучасної реабілітації — медична служба МВС продемонструвала здатність ефективно діяти в умовах криз державного масштабу.
Накопичений досвід став основою для формування сучасної моделі відомчої медицини, яка поєднує лікування, реабілітацію, психологічну допомогу та соціальну підтримку. Значний внесок у цей процес зробили керівники медичних закладів, міжнародні партнери та тисячі медичних працівників, які залишалися на своєму посту під час пандемії та війни.
Історія відомчої медицини МВС України останніх років — це історія професійної відповідальності, управлінської стійкості та служіння людям. Від боротьби з пандемією COVID-19 до лікування та реабілітації захисників України медичні працівники системи довели свою здатність виконувати найскладніші завдання, зберігаючи головну цінність — людське життя.
Джерело: LinkedIn — публікація Анатолія Смика